Позначки

,

Останні місяці були сповнені стількома різними подіями і справами, що до блогу просто не доходили руки. Але сьогодні нарешті публікую ще один Антоничів вірш, який переклала італійською Мар’яна Прокопович (взято звідси).

 

LA TEMPESTA

S’avvicina la tempesta. Canuti ontani
Inquieti si stringon l’un l’altro.
Per riprender fiato, chiede una tregua,
Non fosse che un momento, il cielo in porpora.

Come colonna, s`è alzato il turbine tre volte,
E brillan lampi, come papaveri
Rossi chiudon le pupille,
S’inchinan agli alfieri della paura.

Il singhiozzo dei clarinetti, e la mossa del vento,
E ulula la volpe – astronomo notturno.
Del cielo il rosso papilloma,
Come di latta, dal tuono trafitto.

È l’infinito libero da sopra la tempesta,
Che si china e scava buche nelle nuvole.
Allora rapide parole, ed efficaci,
Come lame, incrocio con i tuoni.

(Dalla raccolta “Il libro del leone”, 1936)

traduzione italiana di Mariana Prokopovych

Український оригінал цього вірша звучить так:

 

БУРЯ

Надходить буря. Сиві вільхи
в тривозі туляться до себе.
Щоб відідхнути, просить пільги,
хоч на хвилину, в багрі небо.

Мов стовп, піднявся вихор тричі,
і сяють блискавки, аж маки
червоні сплющують зіниці
і клоняться хорунжим ляку.

Кларнетів схлип, і вітру помах,
і виє лис — нічний астроном.
Червона неба папілома
прорізана, мов бляха, громом.

Це з-понад бурі безкрай вільний,
схилившись, риє в хмарах ями.
Тоді слова швидкі й доцільні,
мов леза, схрещую з громами.

(Зі збірки «Книга лева», 1936)

Далі буде…  |  Continua…

Advertisements