Позначки

, , , ,

Independent4-го березня лондонська The Independent опублікувала такий матеріал:

К. С. Льюїс залюбки читав уривки зі свого перекладу Вергілієвої “Енеїди” колегам-літераторам з Оксфорда, в тому числі й Дж. Р. Р. Толкіну, на зібраннях знаменитого неформального літературного гуртка “Інклінґів”, до якого вони обоє належали.

Досі вважалося, що цей переклад загинув у вогнищі в 1964 р., невдовзі після смерті автора. Та зараз, майже через 50 років, він знову виринув на поверхню. Працю врятував колишній секретар Льюїса, Волтер Гупер, якому цього місяця виповнюється вісімдесят. Повний переклад буде опубліковано у книзі C.S. Lewiss Lost Aeneid, яка має вийти у квітні 2011 р.

“Хоч і було відомо, що Льюїс C.S. Lewisпрацював над цим перекладом, ніхто й гадки не мав, що уривки з нього збереглися, аж доки Волтер не почав “просіювати крізь сито” свої матеріали, – повідомив видавець книжки Енді Рейєс. – Ми вважали, що найважливіші фрагменти “льюїсіани” все ж загинули у вогнищі.”

Льюїс розпочав працювати над перекладом “Енеїди” у 1935 р., у віці 37 років; є підстави вважати, що протягом свого життя він кілька разів повертався до цього перекладу.

Це вже не перша праця з Льюїсового доробку, що публікується після того, як її довгі роки вважали втраченою. Так було і з його незакінченим романом “Темна вежа”. У передмові до тієї книжки Гупер розповідає про те, як Льюїсів брат, майор Воррен Льюїс, почав прибирати в “Кілнс”, колишньому домі Люїса в Оксфорді, “готуючись переїхати до меншого будинку”:

“Спочатку майор Льюїс відклав папери, які мали для нього особливе значення, а тоді заходився давати раду з усім решта, – пише Гупер. – Саме тому безліч різних матеріалів, ідентифікувати які мені так ніколи і не вдалося, опинилася у вогнищі, яке не згасало три дні.”

Колишній Льюїсів секретар пише, що Фред Пексфорд, садівник із “Кілнс”, якому наказали спалити рукописи письменника, знав, що Гупер “страшенно цінував усе, що вийшло з-під руки його господаря”. Отримавши розпорядження спалити чимало різних записників та зошитів, садівник зумів переконати майора Льюїса спершу показати їх Гуперові.

“Тепер мені здається, що це не просто збіг обставин, але я з’явився у “Кілнс” того ж таки дня. Згодом з’ясувалося, що якби я тоді не забрав ті папери з собою, то до вечора їх точно вкинули б у вогонь, – пише Гупер. – Їх було так багато, що я ледь доніс усе це до Кебл-коледжу.” Останні 46 років він вивчав і аналізував врятовані матеріали, які згодом перейдуть до Оксфордської Бодліанської бібліотеки. Чотири роки тому Гупер збагнув, що раніше чомусь не звертав належної уваги на уривки зі знаменитого перекладу “Енеїди”, про який згадував у своїх листах Толкін, і відтоді разом із Рейєсом працював над тим, щоб зібрати разом окремі фрагменти перекладу, розкидані по кількох різних зошитах.

Співпраця між Гупером і Рейєсом розпочалася тоді, коли останній працював у Вольфсонському коледжі Оксфордського університету. “Він [Гупер] попросив мене укласти примітки, які допомагали б пересічному читачеві у розумінні тексту, – розповідає Рейєс. – То мало бути  щось на взірець глосарію, де пояснювалися б алюзії на класичну літературу, проте цей глосарій виявився надто великим, щоб його можна було включити до нового видання збірки Льюїсових поезій, і тоді Волтер замислився, чи не краще було б видати переклад “Енеїди” окремо.”

Льюїс став цікавитися грецькою міфологією ще в юнацькому віці. У 1920-х рр. він вивчав в Оксфорді грецьку і латинську літературу, а також філософію і історію античного світу, у 1925-1954 рр. викладав в оксфордському коледжі св. Магдалини, а згодом став першим професором англійської літератури Середніх Віків і Відродження в Кембриджі.

Роб Шарп

переклад з англ. Андрія Маслюха

В оригіналі статтю можна знайти тут.

Advertisements