Позначки

, , , ,

Сьогодні публікую уривки з двох тісно пов’язаних між собою книг, над перекладом яких працював від вересня минулого року. Це – два трактати знаменитого іспанського поета і містика, св. Йоана від Хреста, чи то пак Хуана де ля Круса, “Сходження на гору Кармель” і “Темна ніч”. Окремим виданням цей переклад побачить світ, сподіваюсь, ще до кінця цього року у видавництві “Свічадо”. А поки що в якості анонсу видання публікую:

Св. Йоан від Хреста: біографічний нарис (скорочено)

Вступ до “Сходження на гору Кармель” (скорочено)

“Сходження на гору Кармель” (перші глави)

Вступ до “Темної ночі” (скорочено)

“Темна ніч” (перші глави)

Невід’ємною частиною обидвох трактатів є вірш “Темна ніч”. Його на моє прохання переклала українською чудова львівська перекладачка Наталя Трохим, за що хочу сердечно їй подякувати.

* * *

Св. Йоан від Хреста

Темна ніч

У темну ніч довгождану,
Охоплена палким вогнем любові,
О щастя! Щастю – осанна!
Я крадькома втікала в ніч, на волю,
Як спав мій дім в обіймах супокою.

Безпечна в тьмі, невпізнанна,
Прибігла до драбини потайної,
О щастя! Щастю – осанна!
Там в темряві ховалась самотою,
Як спав мій дім в обіймах супокою.

У ніч ту, щастям розквітлу,
скрадалась потай, щоб ніхто не вгледів.
У тьмі тій – мовби осліпла,
ні вогника, ні зірочки на небі –
лиш пломінь в серці все ясніше жеврів.

Мене провадив той пломінь
певніше, ніж полуденне світило –
туди, де, повен любові,
мене ждав Той, кого я так любила,
туди, де відшукати нас несила.

О ноче! Звіднице-ноче!
Прекрасніша стократ за всі світання!
Ти поєднала уроче
Милóго й Милу силою кохання,
Тепер вони одне – о ніч єднання!

На перса мої розквітлі,
які я берегла лише для нього,
він стиха голову хилить,
у пестощі солодкі до знемоги…
Від кедра лине подих прохолоди.

Від вежі – вітру потоки,
милóго пасма – мов пісок крізь пальці,
жагучий, жаданий дотик –
рука його вкруг шиї обвилася
так тісно, аж зомліла я від щастя.

І так в забутті застигла,
схиливши личко милому на груди.
Турботи, смутки – все зникло,
всього зреклась я – що було, що буде –
там, серед лілій, що цвіли повсюди.

* * *

San Juan de la Cruz

Noche oscura

En una noche oscura,
con ansias, en amores inflamada,
¡oh dichosa ventura!
salí sin ser notada
estando ya mi casa sosegada.

A oscuras y segura,
por la secreta escala, disfrazada,
¡oh dichosa ventura!
a oscuras y en celada
estando ya mi casa sosegada.

En la noche dichosa,
en secreto, que nadie me veía,
ni yo miraba cosa,
sin otra luz y guía
sino la que en el corazón ardía.

Aquésta me guiaba
más cierto que la luz del mediodía,
adonde me esperaba
quien yo bien me sabía,
en parte donde nadie parecía.

¡Oh noche que guiaste!
¡Oh noche amable más que la alborada!
¡Oh noche que juntaste
Amado con amada,
amada en el Amado transformada!

En mi pecho florido,
que entero para él solo se guardaba,
allí quedó dormido,
y yo le regalaba,
y el ventalle de cedros aire daba.

El aire de la almena,
cuando yo sus cabellos esparcía,
con su mano serena
en mi cuello hería
y todos mis sentidos suspendía.

Quedéme y olvidéme,
el rostro recliné sobre el Amado,
cesó todo y dejéme,
dejando mi cuidado
entre las azucenas olvidado.

Advertisements