Переландра: примітки

Посвята

Кільком жінкам із Вонтиджа – йдеться про черниць зі Спільноти Святої Діви Марії – одного з перших англіканських чернечих чинів, заснованого у 1848 р. Їхній монастир знаходився у Вонтиджі, за 25 км на південь від Оксфорда. В серпні 1939 р. одна з черниць, с. Пенелопа, написала Люїсові, дякуючи за перший роман “Космічної трилогії” – “За межі Мовчазної планети”, а у квітні 1942 р., коли письменник уже майже закінчив “Переландру”, мати-настоятелька запросила його виступити з лекцією перед молодшими сестрами. Через два роки Люїс написав передмову до перекладу твору Атанасія “Воплочення Божого Слова” (De incarnatione Verbi), який зробила с. Пенелопа.

 

І

…настав уже час встановлювати затемнення Люїс писав “Переландру” у 1941-42 рр., під час Другої світової війни, коли Англію постійно бомбардувала німецька авіація.

…архонта Марса… – від грецького ἄρχων (правитель, керівник) – найвищий урядовець у стародавній Греції. У перші століття християнської ери це слово використовували гностики для визначення правителів семи небесних сфер, кожна з яких була пов’язана з однією з відомих на той час планет, до числа яких зараховували і Сонце з Місяцем.

Натвільцій – вигадане ім’я неіснуючої особи; латинізована форма, утворена від Nat Whilk (“не знати хто” англосаксонською). Публікуючи свої вірші, Люїс час від часу використовував ім’я “Nat Whilk” або ініціали “N.W.” як псевдонім.

 

ІІ

…не більше, ніж блоха під час оборони Москви… Люїс почав писати “Переландру” восени 1941 р., коли швидкий наступ німецьких військ на Радянський Союз захлинувся через запеклі бої під Москвою.

…начал, властей, духів злоби у піднебесних просторах… – див. Еф. 6, 12.

…навряд чи зародився раніше за наш кембрійський період… – перший період палеозойської ери геологічної історії Землі, що розпочався 510 мільйонів років тому й тривав близько 80 мільйонів років.

Ск’япареллі вважає… – встановити період обертання Венери довкола своєї осі довго не вдавалося з огляду на щільний хмарний покрив, що огортає її поверхню. У XVII-XIX століттях висловлювалися різні думки про тривалість такого обертання – від 23-х годин до 24-х земних днів, – аж доки італійський астроном Джованні Ск’япареллі (1835-1910) на підставі проведених у 1877-1878 рр. спостережень не встановив, що Венера обертається навколо своєї осі за той самий період, протягом якого обертається довкола Сонця (224,7 днів). Точні дані було врешті-решт отримано у 1962 р. після спостережень за допомогою радара. Виявилося, що планета обертається у зворотному напрямку, зі сходу на захід, за 243 дні, тобто повільніше, ніж триває повний оберт навколо Сонця. Це означає, що день на Венері починається на заході і триває 116 земних днів.

…надії наші все посувались і посувались… – див. Прип. 13, 12.

…темні закутки світу перетворювалися на кубла, повні насильства… – див. Пс. 74, 20.

 

ІІІ

Антропософія – релігійно-містичне вчення про людину, згідно з яким вона, розвиваючи приховані в ній божественні здібності, може досягти духовного панування над природою.

…альбедо – зовнішній покрив дуже щільної венеріанської атмосфери… – автор вживає слово “альбедо” у дещо незвичному сенсі. За сучасним визначенням, альбедо – це число, що показує, яку частину променевої енергії, що падає на тіло, відбиває його поверхня.

 

IV

Сад Гесперид – у давньогрецькій міфології сад, розташований біля підніжжя Атлаських гір у Північно-Західній Африці, де Геспериди, доньки Атланта і німфи Геспери, стерегли разом із драконом дерево з золотими яблуками.

…рядки з Попа – про троянду, що “запашною смертю помирає” – Александр Поп (1688-1744) – англійський поет, представник і теоретик класицизму в англійській літературі. Люїс наводить строфу з його “Досліду про людину” (1734; І, 200).

“тверезе блаженство” – Джон Мільтон, “Комус”, 263.

міф… про Цирцею чи Альцину – Цирцея – у давньогрецькій міфології чарівниця, що жила на острові Еея; в десятій пісні Гомерової “Одісеї” розповідається, що вона перетворила на свиней супутників Одісея й утримувала в себе його самого. Альцина – зла чаклунка з “Несамовитого Роланда” італійського поета Лудовіко Аріосто (1474-1533).

…наче боки у Тиціанового сатира – сатир – у давньогрецькій міфології лукава, хтива істота з цапиними ногами, бородою і рогами, супутник бога Діонисія.  Тиціан (1488-1576) – італійський маляр епохи Ренесансу, представник венеціанської школи; створив, зокрема, чимало картин на міфологічну тематику.

 

V

На протилежному березі, сказати б, вузенького потічка, що розділяв тепер острови, з’явилася жінка. – Див. Данте Аліґ’єрі, “Чистилище”, XVIII, 34-42. Люїс вказував на паралелі між своєю Владаркою та Матільдою Данте у листі до Чарльза Брейді від 29 жовтня 1944 р. (Collected Letters, ІІ, р. 630).

Артеміда – в давньогрецькій міфології богиня лісів і полювання, ототожнювана з Діаною, дочка Зевса і Лето; в “Іліаді” (ХХІ, 470) Гомер називає її володаркою диких звірів.

вакханка (або менада) – в античному світі учасниця вакханалій – святкувань на честь Вакха (Діонисія), бога родючості, виноградарства і виноробства.

Та дух мій хвалить Малелділа, який сходить із Високих Небес у наш паділ і вчинить мене благословенною в усі часи, що грядуть у майбутті – ці слова неабияк нагадують мову Діви Марії з Євангелія від Луки (1, 46-55).

Сам Малелділ заплакав, коли побачив її – див. Євангеліє від Йоана (11, 33-38), де Ісус “відчув жалощі в дусі і, зворушений… заплакав”.

 

VI

Дорога Велетів – місцевість на північному узбережжі північноірландського графства Антрім, де стоять тисячі схожих на стовпи базальтових скель.

…небо навскоси перерізало щось схоже на яскраву падучу зорю – див. Лк. 10, 18: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба” і Од. 8, 10-11: “…і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип… Ім’я зорі мовиться – “полин”; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли”.

… не врахував ні припливів з відпливами… – припливи і відпливи є наслідком гравітаційного притягання великих мас води океанів з боку Місяця, а оскільки Венера не має супутників, то це явище там спостерігатися не повинне.

 

VII

Бог – це дух – див. Йо. 4, 24.

Антропоморфізм – уподібнення будь-чого до людини або перенесення властивих людині фізичних і психічних ознак на тварин, явища природи, предмети; у багатьох релігіях – уявлення бога в образі людини.

 

VIII

…наче раптом заспівали ранкові зорі – див. Йов 38, 7. Бог говорить до Йова “з бурі”: “Де був єси, як я закладав землю?.. під радісні співи ранніх зір, під оклики веселі всіх синів Божих?”

 

ІХ

…адже йому випало колись повоювати на Сомі – під час Першої світової війни, влітку 1916 р. на річці Сома в північній Франції точилися надзвичайно важкі і кровопролитні бої; тоді загинули сотні тисяч вояків.

…прибув сюди для того, щоб ви мали смерть і мали її в достатку – див. Йо. 10, 10: “Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали”.

Felix peccatum Adae – “щасливий гріх Адама”; див. також розділ XVII. Ймовірно, цю фразу запозичено з Exsultet (або Exultet), древнього Пасхального гімну з римсько-католицької літургії, де співається: O certe necessarium Adae peccatum, quod Christi morte deletum est! / O felix culpa, quae talem ac tantum meruit habere Redemptorem! (“О конче потрібний гріх Адамів, що його згладила смерть Христа! О щаслива провина, завдяки якій заслужено такого величного Іскупителя!”). У подібному контексті говорить про гріх Адама і св. Августин у своїй праці “Про Боже місто” (De civitate Dei; XIV, 11-13), проте він не називає цей гріх “щасливим” (felix).

 

Х

Князь Темряви, мовляв, – джентльмен – Вільям Шекспір (1564-1616), “Король Лір”, ІІІ, 4.

Мефістофель – демон із псевдогрецьким чи псевдогебрейським іменем, який вперше з’являється у пізньосередньовічній німецькій легенді про доктора Фауста. Й. В. Ґете (1749-1832) зробив його героєм своєї знаменитої філософської поеми “Фауст”.

“Втрачений рай” – один із головних творів Джона Мільтона (1608-1674). Люїс аналізує створений Мільтоном образ Сатани у розділі ХІІІ “Передмови до “Втраченого раю” (1942).

Аґріппина – Юлія Аґріппина або Аґріппина Молодша (15-59 рр. після Р.Х.), друга дружина римського імператора Клавдія, який був її третім чоловіком і якого вона, ймовірно, отруїла; мати Нерона, який звелів убити її після того, як вона допомогла йому стати наступним імператором. Як і Мессаліна, перша дружина Клавдія, була відома своєю честолюбністю і жорстокістю.

Леді Макбет – дружина трагічного героя п’єси Шекспіра “Макбет”; намовляє свого чоловіка вбити короля і посісти його місце, проте згодом, усвідомлюючи свою провину, божеволіє.

 

ХІ

“Нам, смертним, не судилось таланом керувати” – Джозеф Аддісон (1672-1719), “Катон”, І, 2, 43.

…тримав оборону на своєму мосту Горацій – мова про Публія Горація Коклеса (“Одноокого”), легендарного римського воїна, який, за переказами, у 507 р. до Р.Х. сам захищав від етрусків дерев’яний міст через Тібр, щоб римляни встигли його розібрати, а потім кинувся у ріку й уплав повернувся до своїх.

Імператор Константин – Константин Великий (272-337), римський імператор (з 306), який своїм Міланським едиктом 313 р. дозволив сповідування християнства по цілій імперії. Незадовго до смерті був охрещений.

“відходило геть, зникало” – Вільям Вордсворт (1770-1850), “Обіцянки безсмертя: Ода”, ІХ.

…жах охоплював нечистих духів, коли їх скидали у безодню – див. Лк. 8, 31.

Як святий Петро, він не зуміє подолати свій страх… – див. Мт. 26, 69-75.

…сидить перед Господом, як Пилат… – див. Мт. 27.

…обагрені кров’ю Агнця, заколеного ще перед заснуванням світу – див. Од. 13, 8.

 

ХІІ

Коли я прокинусь і насичусь Твоїм видом… то тільки потішусь таким тілом – див. Пс. 17, 15.

Елі, Елі, лама савахтані?! – “Боже, Боже, чому ти мене покинув?” (Мт. 27, 46).

“Битва при Малдоні” – давньоанглійська героїчна поема, створена, ймовірно, у Х ст., в якій ідеться про битву між ессекським ополченням і загарбниками-вікінгами.

“І в мене пси спартанського заводу, руді та вислогубі!” – Вільям Шекспір (1564-1616), “Сон літньої ночі”, IV, 1.

 

ХІІІ

Воно знає – як про це знав, приміром, Гомер, – що всі, геть усі померлі провалюються у темряву… – в одинадцятій пісні Гомерової “Одісеї” розповідається про мандрівку головного героя до підземного царства мертвих – Аїду, де панує вічний морок.

Хіба ж там не сказано, що Бог є Богом живих? – див. Лк. 20, 38.

 

XIV

“Енеїда” – епічна поема про мандрівку Енея – міфічного предка римлян, з Трої до Італії; головний твір римського поета Вергілія (70-19 рр. до Р.Х.).

“Пісня про Роланда” – давньофранцузький лицарський епос (2-га половина ХІ ст.).

“Калевала” – фінський національний епос, збірка народних легенд і пісень, записаних фінським філологом Е. Льонротом у 1835-1849 рр.

“Полювання на Снарка” – гумористична поема (1876) Люїса Керрола (1832-1898).

…і навіть віршик про фонетичні закони германських мов – Люїс сам написав такий віршик у перші роки своєї викладацької праці в Оксфорді, висловлюючи таким чином протест проти недолугого підручника, який використовувався у той час.

…обличчя у нього було розтрощене до невпізнання – див. першу примітку до розділу XV.

 

XV

…маленька ранка на п’яті – див. Бут. 3, 15; Бог каже змієві-спокуснику: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту.”

Теллус – латинська назва Землі; у давньоіталійській і давньоримській міфології – богиня матері-землі, втілення її родючості.

 

XVI

…його ім’я звучить мовою того краю, де він народився, як Елвін – “друг елділів” – ім’я Елвін (Elwin) і справді походить від англосаксонського Aelf-wine – “друг ельфів”.

Один із Малелділових найближчих послідовників у нашому світі… – апостол Павло, у Гал. 4, 1-7.

…два колеса, які дуже повільно котилися одне всередині іншого – див. Єз. 1, 16: “…а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому”. У листі від 4 березня 1953 р. Люїс визнавав, що має “великий борг перед Єзекиїлом”, пов’язаний із поданим у “Переландрі” описом елділів (Collected Letters, ІІІ, р. 302).

…обличчя найдревніших грецьких статуй із острова Егіна – острів Егіна знаходиться у Саронійській затоці на південь від Афін. З ХІХ ст. п’ятнадцять статуй, знайдених на цьому острові, вважалися найкращими взірцями скульптури архаїчного періоду.

Малакандра нагадував йому силабічну строфу, а Переландра – тонічну – силабічне віршування ґрунтується на дотриманні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів, а тонічне віршування базується на дотриманні в рядку певної кількості наголосів. Переважній більшості сучасних європейських мов (за винятком французької) властиве тонічне віршування, натомість класична грецька і латинська поезія – силабічна.

…як каже Вергілій, навіть найлегший віддих сягає майбутніх поколінь – “Енеїда”, VII, 646.

Споглядаючи справжніх Марса і Венеру та пригадуючи собі ті дурноверхі оповідки, які розповідають про них на Землі… – у давньогрецьких міфах розповідається, наприклад, що Афродіта (Венера) була одружена з ковалем Гефестом і чинила перелюб з Аресом (Марсом). Часто про це згадується і в європейській літературі; приміром, у Шекспіровій трагедії “Антоній і Клеопатра” євнух Мардіан каже: “На діло я, звичайно, недолугий, та пристрасть добре уявляю. В мріях я – Марс, який Венеру любить” (І, 5).

 

XVII

…радійте, о Тор i Тінідріл, Бару й Баруа, Аск і Ембла, Яцур і Яцура – імена різних міфічних пар перших людей.

Тор і Тінідріл: на думку Толкіна, ім’я Тінідріл – це поєднання імен Ідріл (Торова дружина-ельфійка) і Тінувіель (друге ім’я Лютієн), тобто його створено на основі імен персонажів із творів Толкіна; про це він сам пише у листі до Р. Л. Ґріна від 17 липня 1971 р. (цит. за виданням Green & Hooper, C. S. Lewis: A Biography, 2002, с. 210).

У древній ассіро-вавілонській релігії бару називали віщуна, який був пророком і посередником між людьми і богом Сонця Шамашем; баруа – це, вочевидь, штучно утворена форма жіночого роду. Дивно, що Люїс не скористався тут радше іменами самого Шамаша та його сестри Іштар, яка до того ж ототожнювалася з планетою Венерою.

Аск і Ембла – перші люди на Землі за одним із давньоскандинавських міфів про створення світу: троє богів знаходять на березі моря двоє дерев і перетворюють їх на перших чоловіка і жінку; Аска іноді ототожнюють з ясеном, а Емблу – з в’язом. Цей міф згадується, зокрема, у “Старшій Едді” (пісня 17).

Яцур – в івриті дієприкметник пасивного стану від слова yatsar, яке означає “ліпити, надаючи правильної форми”. Використати його, а також похідну форму жіночого роду, як імена перших чоловіка і жінки було, вочевидь, оригінальною ідеєю Люїса.

Animal rationale – “тварина розумна”, широко відоме визначення людини, яке використовували деякі античні і середньовічні філософи, в тому числі Сенека і Тома Аквінський.

…і гріх той пойменовано щасливим – див. третю примітку до розділу ІХ.

Ось досвітня зоря… – див. Од. 2, 28.

Ґлунд, Лурґа, Нерувал – ­планети Юпітер, Сатурн і, ймовірно, Уран.