Мерзенна сила: примітки

Посвята

Джейн МакНіл (1889-1959) – приятелька Люїса з Белфаста, поціновувачка літератури, зокрема – давньої шотландської поезії.

Епіграф

Сер Девід Ліндсей (1486-1555) – шотландський поет. “Бесіда” (1555) – довга дидактична поема, присвячена історії світу. Сера Девіда Ліндсея (David Lyndsay) не слід плутати з шотландським письменником Девідом Ліндсеєм (David Lindsay, 1876-1945), автором науково-фантастичного роману “Мандрівка на Арктур” (1920), який разом із кількома іншими творами надихнув Люїса спробувати себе на тому ж поприщі.

 

ПЕРЕДМОВА

“Людина скасовується” – серія лекцій із трьох частин, яку Люїс прочитав в лютому 1943 р. в Ньюкаслі-на-Тайні для Дургемського університету; опубліковані того ж року видавництвом Oxford University Press.

Олаф Степлдон (1886-1950) – англійський письменник і філософ. Його книга “Остання і перша людина” (1930) разом із “Мандрівкою на Арктур” Д. Ліндсея належить до творів, які надихнули Люїса спробувати себе у жанрі наукової фантастики; як наслідок, у 1938 р. вийшов друком роман “За межі Мовчазної планети” – перша частина “Космічної трилогії”.

Нумінор та Істинний Захід – тут Люїс має на думці фантастичний світ, вигаданий його приятелем і колегою по Оксфордському університеті Дж. Р. Р. Толкіном (1892-1973). Толкін почав створювати свою “приватну міфологію” під час Першої світової війни і продовжував працювати над нею до кінця життя. Його головний твір, “Володар перстенів”, було опубліковано в 1954-1955 рр.; у 1930-1940-х роках Толкін читав уривки зі своїх рукописів на щотижневих зібраннях літературного гуртка, відомого під назвою “Інклінги”. Незначну відмінність у назві (Толкінів Númenor в Люїса перетворився на Numinor) можна, напевне, пояснити тим, що Люїс знайомився з толкінівською міфологією переважно на слух. Історію Нуменору й Істинного Заходу викладено у “Втраченому шляху” і “Сильмариліоні”, що вийшли друком посмертно відповідно у 1977 і 1987 рр., але були написані ще перед “Володарем перстенів”.

 

І. ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬ КОЛЕДЖУ

І. 1

Джон Донн (1572-1631) – англійський поет, найвизначніший представник метафізичного напряму. Автор низки любовних віршів, елегій, сонетів, епіграм, а також релігійних проповідей. Люїс вважав, що Донн здобув у читачів першої половини ХХ століття незаслужену популярність (див. “Донн і любовна поезія у сімнадцятому столітті” (1938), Люїсів есей, опублікований у Selected Literary Esseys, ed. Walter Hooper, 1969, cc. 106-125). “Алхімія любові” – вірш із збірки “Пісні і сонети” (1631).

І. 2

Генрі де Бректон (пом. 1268) – середньовічний англійський правник, автор важливої праці з загального права.

Бректонський коледж, члени – британські університети (як-от вигаданий Еджстоуський університет у цій книжці) переважно є об’єднаннями окремих коледжів, яким надається значна автономія; як правило, кожен такий коледж має власну назву, керівні структури, колектив, будівлі, майно і традиції. Будівлі коледжу зазвичай розташовуються навколо квадратного двору (quadrangle). Щоб стати повноправним членом колективу (fellow), треба скласти іспити і пройти процедуру голосування, в якому беруть участь чинні члени коледжу.

Дистрибутизм (або дистрибутивізм) – теорія, згідно з якою засоби виробництва мають бути якомога ширше розподілені серед населення; була доволі популярна в Британії у перші десятиліття ХХ ст., зокрема серед римо-католиків. Основними виразниками ідей дистрибутизму були Г. К. Честертон і Гілер Белок.

І. 3

Ініґо Джонс (1573-1652) – англійський архітектор і дизайнер театральних інтер’єрів.

Джон Баньян (1628-1688) – англійський пуританський проповідник і письменник, автор “Мандрівки прочанина” (першу частину опубліковано в 1678 р., другу – в 1684 р.).

Ісаак Волтон (1593-1683) – англійський письменник. Окрім “Життєписів” (збірка коротких біографій відомих людей, зокрема Джона Донна), написав також “Досконалого рибалку” (1653); обидві книги набули неабиякої популярності.

Страбонів “Балахтон” – можливо, Люїс мав на увазі франкського монаха і богослова Валафріда (бл. 808-849) на прізвисько Страбон (лат. Strabus, “косоокий”); втім, Валафрідової праці під назвою “Балахтон” в історичних джерелах не зафіксовано. Також можливо, що йдеться про давньогрецького географа й історика Страбона (64 до Р.Х. – 24); у своїй сімнадцятитомній “Географії” він пише і про Британію, зокрема про друїдів.

Єлизавета І (1533-1603) – англійська королева (з 1558), донька Генріха VIII; за її правління в країні процвітали економіка, культура й мистецтво.

Морґанин хліб – зазвичай ототожнюється зі святковим хлібом, що печеться на кельтське християнське свято Ламмас, яке відзначається 1 серпня і походить від поганського свята Лугнасад (Lughnasadh) – дня жнив пшениці і збору перших спілих ягід.

Олівер Кромвель (1599-1658) – англійський державний діяч; під час громадянської війни середини XVII ст. очолював війська парламенту, а після страти короля Карла І (1649) став лордом-протектором Англії, Шотландії та Ірландії. Невдовзі після його смерті монархію в Британії було відновлено.

…руйнувати “священні гаї та пагірки” – див. Єз. 6, 3-4.

Мерлін, син диявола – в “Історії бритів” (Historia Brittonum), яку уклав бл. 800 р. валлійський монах Ненній, розповідається про хлопця на ім’я Амброзій, що народився без батька і був наділений пророчими здібностями; Ненній датує цю подію приблизно 430-им р. За валлійськими легендами, Мерлінусом або Мирддіном звали барда і провидця, який жив у другій половині VI ст. Близько 1140 р. Ґальфрід Монмутський написав свою “Історію британських королів” (Historia Regum Britanniae), де згадав і про молодого пророка-безбатченка на ім’я Мерлінус, котрий надалі фігурує в “Історії” як чародій. Ґальфрід, не особливо переймаючись тим, що Амброзій жив на 150 років раніше за Мерлінуса, пояснює, що “Мерлінуса звали Амброзієм”; крім того, латинізуючи валлійське ім’я Myrddin, він міняє “d” на “l”, щоб уникнути асоціацій із французьким merde, “лайно”. Так, попри разючі історичні розбіжності, було започатковано велику традицію середньовічної артурівської літератури, яка особливого розвитку сягнула у Франції і Провансі (Кретьєн де Труа, пом. бл. 1183).

Кенельм Діґбі (1603-1665) – англійський придворний, дипломат і філософ.

тут писав вірші Колінз – очевидно, йдеться про Вільяма Колінза (1721-1759), відомого англійського поета.

Ґеорґ ІІІ (1738-1820) – англійський король (з 1760).

Натаніель Фокс – вигаданий Люїсом персонаж.

І. 5

Сер Томас Мелорі (бл. 1417-1471) – англійський письменник, автор “Книги про короля Артура і його відважних лицарів Круглого Столу”, яка стала своєрідною енциклопедією артурівського міфу. Вперше видана англійським першодрукарем Вільямом Кекстоном у 1485 р. під назвою “Смерть Артура” (Le Morte dArthur). Рукопис книги довго вважався втраченим; його було знайдено в бібліотеці Вінчестерського коледжу тільки в червні 1934 р.

Ґвіневра – дружина короля Артура, один із перших і еталонних образів “прекрасної дами” в середньовічній куртуазній літературі.

Ланселот Озерний – найвідоміший з лицарів Круглого Столу, коханець королеви Ґвіневри.

Артур – легендарний король, що правив у Британії в V-VI ст., герой циклу лицарських повістей, відомих у багатьох літературних версіях і перекладах. Достовірність існування Артура як окремої історичної особи досі не доведено. Більшість істориків схиляється до того, що або реальний прототип Артура мав інше ім’я, або це сукупний образ, створений на основі кількох прототипів.

Фея Морґана – зведена сестра Артура, чарівниця і цілителька. За легендою, забрала важко пораненого Артура на чарівний острів Авалон, де він має прокинутися у вирішальний для Британії момент.

Морґауза – ще одна зведена сестра Артура, яка відіграла в його долі фатальну роль.

“…підпалила цілий край жіночим чародійством” – Томас Мелорі, “Смерть Артура” (у виданні Вільяма Кекстона – книга Х, розділ 35).

Святий Ґрааль – таємнича чаша, яка вперше згадується в останньому, незакінченому творі Кретьєна де Труа “Персеваль, або Легенда про Ґрааль”. У пізніших авторів – чаша, з якої пив Христос на Тайній вечері і в яку згодом Йосиф Ариматейський зібрав кілька крапель крові розп’ятого Христа; за апокрифічними джерелами, Йосиф згодом привіз цю чашу до Британії, в Ґластонбері. Назагал у творах артурівського циклу Ґрааль – це надзвичайно важливий і цінний предмет, який може зцілювати рани і навіть дарувати безсмертя. Натомість у віршованому романі Вольфрама фон Ешенбаха (бл. 1170 – бл. 1220) “Парцифаль”, найвідомішому з німецькомовних творів на артурівську тематику, Ґрааль описано як камінь, що не має якихось особливих властивостей.

Лайямон (2-га пол. ХІІ ст. – 1-ша пол. ХІІІ ст.) – автор довгої поеми “Брут” (бл. 1190), написаної середньоанглійською мовою, в якій розповідається про історію Британії від падіння Трої до кінця VII ст.; це перший власне англійський текст, де згадується король Артур (всі попередні автори, як-от Ненній і Ґальфрід Монмутський, писали латиною). За Лайямоном, Брут є правнуком засновника Риму Енея і засновником роду британських королів; назву Britannia Лайямон виводить з імені Brutus.

Кокні – уродженець Лондона, зокрема лондонського району Іст-Енд; традиційно кокні вважається кожен, хто народився там, де чути дзвони церкви Сент-Мері-ле-Боу.

 

ІІ. ОБІД У ПРОРЕКТОРА

ІІ. 1

Non Olet – не пахне (лат.). Вислів Pecunia non olet (“Гроші не пахнуть”) приписують римському імператору Веспасіану (9-79 рр. після Р.Х.); йдеться про прибутки від оподаткування громадських вбиралень.

Карл фон Клаузевіц (1780-1831) – прусський генерал і теоретик військової справи, автор відомої книги “Про війну” (Vom Kriege).

ІІ. 4

Белбері – дослідник творчості Люїса Джозеф Пірс у своїй праці “К. С. Люїс і Католицька Церква” (C. S. Lewis and the Catholic Church, 2003, c. 93) зазначає, що Люїс, ймовірно, натякає тут на Блубері – селище, розташоване на п’ятнадцять миль південніше від Оксфорда. В час, коли створювалася “Космічна трилогія”, запеклі суперечки викликали плани уряду щодо заснування поблизу Блубері атомної станції. У 1946 р. на колишній базі королівських ВПС “Гарвел” біля Блубері було відкрито “Центр досліджень атомної енергії”; за якийсь час там з’явився перший у Європі ядерний реактор.

Едвард VII (1841-1910) – король Великої Британії (з 1901); для його правління характерним був відхід від суворої вікторіанської моралі.

 

ІІІ. БЕЛБЕРІ І СЕНТ-ЕН

ІІІ. 1

Прокрустове ложе – мірка, під яку штучно підганяють факти чи явища; у грецькій міфології Прокрустом звали розбійника, який відрубував або витягував ноги жертвам, що не відповідали довжині його ліжка.

ІІІ. 2

Гінджест – є підстави вважати, що ім’я Hingest чи, точніше, Hengist, було одним із двох перших власне англійських імен, засвідчених на письмі (на противагу іменам британським, тобто кельтським). У деяких дуже давніх джерелах згадується про Генджіста і Горсу – двох братів, які у середині V ст. очолили першу групу англосакських завойовників, що вторглися до Британії. Генджіста згодом було проголошено попередником кентських королів; про його смерть згадує у своїй “Історії бритів” Ненній.

Луї-Віктор, герцог де Брольї (більше відомий як Луї де Бройль, 1892-1987) – французький фізик, один із творців сучасної квантової механіки, лауреат Нобелівської премії 1929 р.

Ґотський альманах (Almanach de Gotha) – генеалогічний збірник, який видавався щороку з 1763 р. до кінця Другої світової війни в німецькому місті Ґота; містив родоводи правлячих домів і найвизначніших родів титулованого дворянства Європи.

ІІІ. 3

“Казка про кролика Пітера” – дитяча книжка англійської письменниці Беатріс Поттер (1866-1943).

“Роман про троянду” – французька алегорична поема XIII ст., один із найвідоміших творів середньовічної літератури. Ділиться на дві частини; першу, яка складається з 4028 віршів, написав приблизно в 1225-1230 рр. Ґійом де Лоріс; другу (18789 віршів) створив бл. 1275 р. Жан де Мен.

Клінґзор – злий чаклун із опери Ріхарда Ваґнера “Парсифаль” (1882) і середньовічного віршованого роману Вольфрама фон Ешенбаха “Парцифаль”, який послужив Ваґнерові основою для створення опери. За сюжетом, Клінґзор викрадає священну реліквію – спис, який пронизав розп’ятого Христа; намагаючись врятувати реліквію, молодий лицар Парсифаль потрапляє у чарівний сад, де його намагаються спокусити діви-квіти.

“Аліса в Країні чудес” – повість англійського письменника Люїса Керола (1832-1898).

Зіккурат – у стародавній Месопотамії монументальна сакральна будівля у вигляді увінчаної храмом багатоярусної вежі, що звужувалася догори.

Зиґмунд Фройд (1856-1939) – австрійський психолог і психіатр; розвинув методику вільних асоціацій та тлумачень сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки.

“Жіноча краса дарує втіху як чоловікам, так і жінкам…” – принаймні у двох своїх листах (див. Collected Letters, ІІІ, сс. 699 і 1360) Люїс зазначає, що ця цитата – його вимисел.

Тюдори – династія, що правила Англією у 1485-1603 рр.; започаткована Генріхом VII, після смерті Єлизавети I відійшла від влади.

Битва при Вустері – відбулася 3 вересня 1651 р. між очолюваними Кромвелем військами парламенту і армією короля Карла ІІ; призвела до окупації Шотландії англійськими військами і вважається останньою битвою громадянської війни XVII ст. в Англії.

ІІІ. 4

Суфражистка – учасниця руху за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, що зародився в Англії на зламі XIX-XX століть.

Британські фашисти – у Великій Британії на початку 1920-х рр. діяли досить чисельні “Британські фашисти” та “Імперська фашистська ліга”, після розпаду яких у 1932 р. постав “Британський союз фашистів” на чолі з колишнім лейбористом О. Мослі.

 

IV. ЛІКВІДАЦІЯ АНАХРОНІЗМІВ

IV. 1

…наслідувати Зіґфрідів меч – тобто перешкоджати коханцям; алюзія на оперу Ріхарда Ваґнера “Сутінки богів” (Götterdämmerung, 1874), останню частину тетралогії “Перстень Нібелунгів”. Коли Брунґільда звинувачує Зіґфріда в тому, що він силою вимагав у неї “пристрасті й любові”, Зіґфрід заперечує: мовляв, сватаючи її для свого єдинокровного брата Ґунтера, він поклав між нею і собою свого меча (ІІ, 4). Схожі мотиви простежуються і в іншій середньовічній легенді – про Трістана та Ізольду: коли Трістан має підстави побоюватися, що чоловік Ізольди, король Марк, може застати їх з Ізольдою удвох, то кладе між собою і коханою свого меча (див. Ґотфрід Страсбурзький, “Трістан”, XXVIII).

Генрик Ібсен (1828-1906) – видатний норвезький поет і драматург, засновник європейської “нової драми”. Пані Дімбл має на думці Аліну Сольнес, одну з героїнь п’єси “Будівельник Сольнес” (Bygmester Solness, 1892). В Аліни було двоє синів-близнюків, що померли маленькими невдовзі після того, як пожежа дощенту знищила їхній будинок. Пригадуючи це, Аліна каже своїй подрузі Гільді, що не надто побивається через смерть дітей, адже “за них можна тільки потішитися, бо ж тепер вони щасливі – дуже щасливі”; насправді “в саме серце вражають дрібні втрати”. Йдеться про “дев’ять чудових ляльок”, які згоріли під час пожежі: “Ми з тими ляльками й далі жили разом. (…) Я носила їх під серцем, немов маленьких ненароджених дітей”.

IV. 3

Вони кусатимуть собі язики від болю, але не покаються. – див. Од. 16, 10-11.

Кір ІІ Великий (бл. 590-530 до Р.Х.) – цар Персії з династії Ахеменідів; у 539 р. до Р.Х. завоював Вавилон і невдовзі по тому дозволив ізраїльтянам повернутися з вавилонського полону до Палестини. Ізраїльтяни відтак були про Кіра вельми високої думки; зокрема, Ісая називає його “помазаником Господнім” (45, 1).

Якщо вже ви поклали руку на плуг, то все, вороття назад немає. – див. Лк. 9, 62.

Хіба ви не знаєте, що ми судитимемо ангелів? – див. 1 Кор. 6, 3.

IV. 4

Перефразовуючи Рейлі… – Люїс говорить тут не про відомого англійського авантюриста і поета сера Волтера Рейлі (1552 або 1554 – 1618), а про Волтера Александра Рейлі (1861-1922), професора англійської літератури з Оксфордського університету. Листування Рейлі було опубліковано в 1926 р.; у листі до поета і літературного критика Едмунда Ґосса від 25 січня 1912 р. він пише: “Я справді вважаю некролог інструментом, грати на якому доволі важко”.

IV. 7

Яків І (1566-1625) – король Шотландії (з 1567, як Яків VI) та Англії й Ірландії (з 1603).

Saeva sonare verbera, tum stridor ferri tractaeque catenae – “Свист батогів і залізних кайданів волочених брязкіт” (лат.)Вергілій, “Енеїда”, VI, 557-558; йдеться про шум, який чути на брамі, що веде до пекла.

Генрієта Марія (1609-1669) – молодша донька французького короля Генріха IV і Марії Медичі; у 1625 р. вийшла заміж за англійського короля Карла І.

 

V. ГНУЧКІСТЬ

V. 1

…належав до тамтешнього маріонеткового уряду, на взірець квіслінґівського – Відкун Квіслінґ (1887-1945) з лютого 1942 р. до кінця Другої світової війни очолював маріонетковий уряд Норвегії, що співпрацював із нацистською Німеччиною. Панна Гардкасл говорить тут про французький колабораціоністський уряд маршала Філіпа Петена, засновника так званого режиму Віші.

Спрощена англійська – спрощений варіант англійської, що мав використовуватися як мова міжнародного спілкування; розроблений у 1920-х роках англійським лінгвістом і філософом Ч. К. Оґденом і “викладачем-вільнодумом із Кембриджа” А. А. Річардсом.

…герцог Віндзорський зрікся престолу – 11 грудня 1936 р. Едвард VIII (1894-1972), король Великої Британії з 20 січня 1936 р., зрікся престолу через те, що його плани одружитися з розлученою американкою В. Сімпсон викликали рішучий опір з боку уряду; після зречення отримав титул герцога Віндзорського.

Леґітимізм – політична теорія, згідно з якою монарші династії мають історичне право на встановлення основних принципів державного устрою.

V. 2

Була п’ятниця… – це твердження не збігається з тим, що вперше Марк приїхав до Белбері в суботу (розділ ІІ.2). Якщо рахувати від суботи, то того дня мала бути середа; у листі, який Марк пише пізніше того ж дня, він ставить дату – 21 жовтня. Відтак уся історія мала б розпочатися у п’ятницю, 16 жовтня. Див. також примітку до розділу VII.1.

Він [Лерд] отримав диплом третього ступеня – третій був найнижчим ступенем університетських дипломів.

“злиденним, безпросвітним, тупим і нетривалим” – Фіверстоун наводить тут слова про первісний стан людства зі знаменитого “Левіафана” англійського філософа Томаса Гоббса (1588-1679): “…є вічний страх і постійна небезпека насильницької смерті, а життя людини самотнє, злиденне, безпросвітне, тупе і нетривале” (ч. І, р. 13).

V. 3

Фішер-Кінґ – Fisher-King (у перекладі з англ. – Король-Рибалка) – один із персонажів легенд артурівського циклу, хранитель святого Ґрааля. Вперше про нього згадує у своєму “Персевалі” Кретьєн де Труа. За сюжетом, лицар Персеваль, мандруючи в пошуках святого Ґрааля, зупиняється на нічліг у короля озерної країни, який рибалить неподалік від свого замку. Згодом король отримує важку рану. Лицар бачить, як лікарі приносять королю води у гарній великій чаші, і він чудесним чином одужує. Відтак Персеваль розуміє, що бачив святий Ґрааль.

Сура – сурами називаються розділи Корану. Є підстави вважати, що Люїс використовує це ім’я, маючи на думці садху Сундара Сінґха (1889-1929), індійського містика, що народився у сикхській сім’ї і в 1904 р. прийняв християнство. Садху мовою гінді означає “мандрівний святий”; після 1904 р. Сундар Сінґх переважно мандрував Індією і Тибетом як християнський садху. У 1920-1922 рр. він двічі побував у Європі, в тому числі в Лондоні й Амстердамі, а в 1929 р., намагаючись пішки дістатися до Тибету, безслідно зник у Гімалаях.

 

VI. ТУМАН

VI. 2

…хмаринка з долоню завбільшки – див. 1 Цар. 18, 44.

Педель (від середньолат. bidellus) – служитель, наглядач у вищих навчальних закладах.

Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре! – 1 Кор. 15, 36.

Сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне – 1 Кор. 15, 44.

VI. 3

Ad metam properate simul” – “Разом ідіть до мети” (лат.); Овідій, “Мистецтво кохання”, 2, 727.

Джон Вільям Данн (1875-1949) – ірландський письменник, піонер авіації і філософ, творець багатовимірної моделі часу. Його книга “Експеримент з часом” була надзвичайно популярною в Європі у 1920-х рр.

Рубікон – річка в Італії, на північ від міста Ріміні, яка впадає в Адріатичне море і до 42 р. до Р.Х. служила кордоном між Італією і римською провінцією Цизальпійська Галлія. 10 січня 49 р. до Р.Х. Гай Юлій Цезар, тоді ще проконсул, перейшов її і вирушив на чолі свого війська на південь, розпочавши таким чином громадянську війну, внаслідок якої став імператором.

…так на освітленому блискавицями вересовому пустищі кидали у зливу страшні пророцтва відьми – див. першу сцену Шекспірового “Макбета”.

VI. 4

Стагірит – давньогрецький філософ Арістотель (384-322 до Р.Х.), який народився в місті Стагіра в Македонії.

Ґестапо (нім. Geheime Staatspolizei) – політична поліція у нацистській Німеччині, створена в 1933 р.

ОҐПУ (рос. Объединенное государственное политическое управление) – політична поліція в Радянському Союзі у 1923-1934 рр., попередниця НКВС і КДБ.

Пані Ґранді – персонаж із п’єси англійського драматурга Томаса Мортона “Нехай швидше йде плуг” (1798), яка стала уособленням обивательських уявлень про пристойність і громадську думку.

 

VII. ПЕНДРАҐОН

VII. 1

У своєму листі від десятого числа… – таке датування видається неможливим, адже в розділі V.2 Марків лист датовано 21-м жовтня, а Джейн написала свого листа на кілька днів пізніше. Порівнюючи перше британське і перше американське видання “Мерзенної сили”, можна дійти висновку, що спочатку Люїс вирішив розпочати свою історію 1-го жовтня, але згодом змістив її на півмісяця вперед, можливо, задля більшої відповідності описам погоди. Якщо це справді було так, то далі автор, очевидно, не вніс у текст всі необхідні зміни. Див. також примітку до розділу V.2.

VII. 2

…я живу тут, наче той король із “Керді” – йдеться про книжку шотландського письменника Джорджа МакДоналда (1824-1905) “Принцеса і Керді” (1883). За сюжетом, син звичайного гірника Керді з’ясовує, що короля давно повільно отруюють, підсипаючи у вино отруйне зілля, і разом із королівською донькою постійно приносить йому хліб і вино.

Бробдінґнеґ – країна велетнів із Свіфтових “Мандрів Гуллівера” (1726).

VII. 4

Пітер Пауль Рубенс (1577-1840) – фламандський маляр, один із найвидатніших творців епохи бароко.

“Чорно-руді” – британська добровольча армія, яка у 1920-х рр. воювала в Ірландії проти “Шинн Фейну” – ірландської радикальної організації, що боролася за незалежність Ірландії; назва пов’язана з кольором уніформи бійців цієї армії.

 

VIII. МІСЯЧНЕ СЯЙВО НАД БЕЛБЕРІ

VIII. 2

“Радій, о ти, що спиш…” – трохи перероблені рядки (131-132) з Чосерового “Пташиного парламенту”; насправді там йдеться не про того, хто спить, а про того, хто читає.

…книжки про Керді – “Принцеса і гоблін” (1872) і “Принцеса і Керді” (1883) Джорджа МакДоналда. Див. примітку до розділу VII.2.

Менсфілд-парк” – роман англійської письменниці Джейн Остін (1775-1817).

Пан Бультитюд – ім’я запозичене з книжки “Навпаки: урок для батьків” (1882) англійського письменника і журналіста Томаса Енсті Ґатрі (1856-1934), який видавав свої гумористичні твори під псевдонімом Ф. Енсті.

Еркер – виступ зовнішньої стіни з вікнами будинку у вигляді ліхтаря для поліпшення освітлення і збільшення площі приміщення.

Ольстер – колонізована протестантським населенням з Шотландії і Англії історична провінція, що охоплює частину Ірландії; згідно з британсько-ірландським договором 1921 р. більша частина Ольстеру під назвою “Північна Ірландія” залишилася в унії з Великою Британією, а менша частина була приєднана до Ірландії. В головному місті Ольстеру Белфасті народився і сам Люїс.

VIII. 3

Гряде цар, який вершитиме справедливість… – див. Іс. 32, 1.

 

ІХ. САРАЦИНОВА ГОЛОВА

ІХ. 2

Робітний дім – благодійний заклад, де бідним надавали оплачувану роботу за умови проживання в такому домі і підпорядкування його внутрішньому розпорядку; вперше з’явилися в Англії у XVII ст.

ІХ. 3

Генеральна асамблея – вищий орган церковної адміністрації і судової влади у Шотландській Пресвітеріанській Церкві, заснований у 1560 р.

…за протокою – ольстерець МакФі походить, очевидно, з шотландської протестантської сім’ї, яка перебралася до Північної Ірландії наприкінці XVII ст. Виглядає на те, що він так і не позбувся давньої “ольстерської” звички говорити про Шотландію як про країну “за протокою”, хоч і живе тепер в Англії, де доречніше звучала б фраза “на північ від кордону”.

Ковенантери – радикальні протестанти (шотландські пресвітеріани) під час громадянської війни середини XVII ст. в Англії.

“В майбутнє, глупче, не варто поспішати…“ – рядки з поеми “Бадонський пагорб”, вміщеної у книзі “Таліесин через Лоґрес” (1938) – циклі віршів на артурівську тематику британського письменника, поета і літературного критика Чарльза Вільямса (1886-1945), активного члена літературного гуртка “Інклінгів”. З-поміж багатьох натхнених Вільямсом мотивів, що зустрічаються у “Мерзенній силі”, чи не головною є думка про древній ідеал (у цьому випадку Артурове Лоґреське королівство), життя в якому підтримує невелика спільнота людей (товариство з Сент-Ен).

Роберт Бернс (1759-1796) – шотландський поет.

Пендраґон Лоґресу – у перекладі з валлійської pendragonозначає “керівник”, “провідник”. За Ґальфрідом Монмутським, Мерлін надав цей титул батькові Артура Утерові. У середньовічній артурівській літературі Утер був єдиним, хто носив титул пендраґона, який, очевидно, у спадок не передавався. Назву “Лоґрес” виводять з валлійського Lloegyr; так валлійці називали країну, яку з IX-X століть стали називати Англією (Angleland, “земля англів”), чи, принаймні, ту її частину, яка пов’язувалася з королем Артуром. У присвячених артурівській тематиці поемах Чарльза Вільямса традиція “товариств Лоґресу” має радше сучасний, ніж давній характер, тож ідея перенести пендраґона Лоґресу у ХХ століття належить, очевидно, самому Люїсові. Втім, цілком можливо, що він запозичив цю ідею з роману англійської письменниці Евелін Андергіл “Стовп пилу”, опублікованого в 1909 р.

ІХ. 4

Барон Корво – псевдонім англійського романіста Фредріка Ролфа (1860-1913), про літературний стиль якого Люїс писав: “Навряд чи мені доводилося коли-небудь бачити ще більший педантизм у поєднанні з іще більшим невіглаством” (Collected Letters, ІІ, с. 143). Corvus у перекладі з латини означає “ворон” – птах, що доводиться близьким “родичем” галці.

ІХ. 5

Фауст – напівлегендарний німецький чарівник і астролог, який, за переказами, жив на початку XVI ст.; головний герой кількох відомих драматичних (Марлоу, Ґете) і музичних творів (Ваґнер, Берліоз, Ґуно).

Просперо – чарівник із Шекспірової “Бурі”.

Архимаг – чарівник із поеми “Королева фей” англійського поета Едмунда Спенсера (бл. 1552 – 1599).

після падіння Нумінору – за толкінівською міфологією (див. “Сильмариліон” і “Втрачений шлях”), кінець Другої ери; між цим епізодом і біблійною розповіддю про Вавилонську вежу та Люїсовою “Мерзенною силою” простежуються чіткі паралелі.

Парацельс (справжнє ім’я – Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм; 1493-1541) –  знаменитий лікар і алхімік доби Відродження.

Гайнріх Корнеліус Аґріппа фон Неттесгайм (1486-1535) – німецький лікар, алхімік і філософ, автор трактату “Про окультну філософію” (De occulta philosophia, 1531-1533).

Френсіс Бекон (1561-1626) – англійський державний діяч, філософ і правник, головний представник методологічного емпіризму; серйозно вплинув на розвиток європейської філософії.

…не досягли ні величі, ні безперечних успіхів у своїх діяннях – Френсіс Бекон, “Нить лабіринту” (Filum Labyrinthi, 1606); щоправда, автор говорить не про магію, а радше назагал про знання, накопичені людством.

останні сліди атлантичного характерництва – описуючи історію Нуменору, Толкін адаптував для своїх потреб відомий міф про Атлантиду. Давньогрецький мислитель Платон (427 – 347 або 348 до Р.Х.) у своїх діалогах “Критон” і “Тімей” говорить про Атлантиду як про великий острів чи материк у Західному океані, що затонув внаслідок землетрусу за 9000 років до того, як афінському архонту Солону (бл. 640 – бл. 560 до Р.Х.) розповіли про це в Єгипті.

Цим вищим істотам, завдяки діяльності яких постає те, що ми називаємо “природою”… – натяк на теорію, згідно з якою земна, “підмісячна” природа створена не безпосередньо Богом, а за посередництвом “створеної сили”, як називає її Данте у 7-ій пісні свого “Раю”:

Creata fu la materia ch’elli hanno,

creata fu la virtù informantе

in queste stelle che ‘ntorno a lor vanno.

Стихії ж, що згадав ти не до діла,

Й все, складене з часток їх складових,

Всі речі створена формує сила.

(переклад Є. Дроб’язка)

Див. К.С. Люїс, “Відкинутий образ” (1964), кінець 5-го розділу. Цю ж ідею наводить у своєму “міфі про створення” і Толкін; див. “Сильмариліон” і опубліковану посмертно “Історію Середзем’я”, т. 5 (1987).

“Життєвий порив” (фр. élan vital) – одне з основних понять філософської концепції Анрі Берґсона (1859-1941), визначного французького філософа, представника інтуїтивізму і “філософії життя”.

Панпсихізм – філософське ідеалістичне вчення, яке проголошує душу загальною властивістю матерії.

“Світова душа” (лат. Anima mundi) – центральне поняття кількох філософських систем, в основі якого лежить уявлення про наявність душі у матеріального світу.

 

Х. ЗАХОПЛЕНЕ МІСТО

Х. 1

Скотленд-Ярд – штаб-квартира лондонської поліції; назва походить від вулиці Великий Скотленд-Ярд (Great Scotland Yard) в районі Вайтголу, де ця штаб-квартира знаходилася до 1890 р.

Х. 2

Пограти роль ображеного чоловіка, який шукає свою дружину… – цікаво, що в артурівській традиції “ображеним чоловіком”, який шукає свою дружину, є корнуольський король Марк, чоловік Ізольди і дядько Трістана (див. примітку до розділу IV.1).

Х. 4

Брат Лаврентій – Ніколя Ерман (1614-1691), французький монах-кармеліт; народився в Лотарингії, брав участь у Тридцятилітній війні, а в 1640 р. вступив до кармелітського монастиря в Парижі, прийнявши ім’я Лаврентій від Воскресіння. Після смерті Лаврентія настоятель монастиря, о. Жозеф де Бофор, уклав на основі його записів і листів, а також спогадів про розмови з ним дві невеликі книжки, які опублікував у 1692 р. під назвою “Духовні максими” (Maximes spirituelles); згодом ці книжки набули великої популярності як “Практика Божої присутності” (La pratique de la présence de Dieu).

 

ХІ. БИТВА ПОЧИНАЄТЬСЯ

ХІ. 1

Камулодунум – місто, що існувало за часів римського панування в Британії на місці сучасного Колчестера у графстві Ессекс на сході Англії; Карлеон – римське місто і фортеця у південному Вельсі; Ґластонбері – місто в графстві Сомерсет у південно-західній Англії, засноване у ранньому середньовіччі.

Схожої долі ледь уник і сам Мерлін. – Ґальфрід Монмутський в “Історії британських королів” (п. 108) описує такий епізод: король на ім’я Вортиґерн будує фортецю, яка з невідомих причин кілька разів поспіль розвалюється, коли будівництво вже підходить до завершення. Королівські радники вирішують, що для того, аби довести справу до кінця, треба принести в жертву молодого хлопця-безбатченка. Вибір падає на Мерліна, але за мить до того, як його мають скарати на горло, він вказує справжню причину невдачі: виявляється, в печері під підвалинами фортеці є печера, де живуть два дракони.

ХІ. 2

Конвокація – загальне зібрання духовенства Англіканської Церкви, що скликається у надзвичайних випадках; ділиться на дві палати: верхню, до якої входять єпископи, і нижню, яка об’єднує решту духовенства. Вперше Конвокацію було скликано у 1717 р.

Євгеніка – вчення про спадкове здоров’я і спадкові здібності людини, можливості обмеження передачі спадкових захворювань наступним поколінням і впливу на еволюцію людства.

ХІ. 3

Джон Бюкен (1875-1940) – британський політик, у 1935-1940 рр. – генерал-губернатор Канади, а також письменник, автор багатьох пригодницьких романів (найвідоміший – “Тридцять дев’ять східців” (1915), у 1935 р. екранізований Альфредом Гічкоком).

 

ХІІ. НЕПОГІДНА НІЧ

ХІІ. 3

Давньосонячна мова – мова, яку Ренсом вивчив на Марсі (Малакандрі) і якою говорять також на Венері (Переландрі); див. дві попередні частини “Космічної трилогії”. Ця мова вже згадувалася в розділі Х.4.

ХІІ. 5

Це те, що Барфілд називає “прадавньою єдністю”. – Овен Барфілд (1898-1997) – британський філософ, письменник і поет, близький приятель Люїса з 1919 р. і один із найактивніших “інклінгів”. Про “прадавню єдність” йдеться у Барфілдовій книзі “Поетична мова: дослідження значення” (1926), де автор доводить, що багато понять, якими послуговувалася первісна людина, з часом розділилися на дуже різні, іноді на перший погляд несумісні частини.

ХІІ. 6

…хтозна, якими методами користувалися насправді атлантичні маги – “атлантичне” походження Мерлінової магії не засвідчене у жодних творах артурівського циклу, це суто авторський вимисел.

Велика катастрофа – загибель Атлантиди чи падіння Нуменору, за толкінівською міфологією – кінець Другої ери (див. дві примітки до розділу ІХ.5).

 

ХІІІ. ГНІВ ГЛИБОКИХ НЕБЕС

ХІІІ. 1

Нумінор, Істинний Захід – тут Люїс припускається помилки: згідно з толкінівською міфологією, Істинним Заходом називається не Нуменор, а Валінор – земля валарів, аналога християнських ангелів. Нуменор – це земля, створена валарами між Валінором (на заході) й іншими, старшими землями (на сході). Див. також примітки до передмови і розділу ІХ.5.

Гекзаметр – віршовий розмір в античній поезії, яким написані, наприклад, поеми Гомера “Іліада” та “Одіссея”, “Енеїда” Вергілія та інші твори античної літератури.

на круглому наче чаша острові Абгалджин, що за морем Лур на Переландрі – “Абгалджин” – це вигадана автором давня форма назви острова Авалон, куди, за легендою, фея Морґана забрала важко пораненого в бою Артура. Луром називається місцевість, де якийсь час перебував, здобуваючи знання, Тор, Владар Переландри; див. другу частину “Космічної трилогії”.

ХІІ. 3

…завдав колись своїм ударом Балін – у 2-ій частині своєї книги “Смерть Артура” Томас Мелорі розповідає про запального лицаря Баліна, який у нападі гніву ранить Пеллама, брата короля Ґрааля, священною реліквією – списом, яким пронизали розп’ятого Ісуса. Через це святотатство всі навколишні землі на багато років перетворюються на безплідну пустелю.

Апулей (бл. 125 – 180) – римський письменник, родом з Північної Африки; його найвідоміший твір – “Метаморфози” (“Золотий осел”) – мав значний вплив на європейську літературу.

Марціан Капела (1-ша половина V ст.) – латинський письменник і філософ; народився в Африці і виховувався в Карфагені. Відомий насамперед як автор написаної почасти прозою, почасти віршами енциклопедії, присвяченої огляду семи вільних мистецтв.

Hisperica Famina – збірка поетичних текстів, написаних стилізованою “вченою” латиною з численними запозиченнями грецьких і гебрейських слів; ймовірно, походить з Ірландії чи Вельсу VI ст. Зазначений стиль зародився в Ірландії і в VI-X століттях поширювався по Європі ірландськими і валлійськими монахами; ним послуговувалися, наприклад, св. Колумба (521-597) і св. Ґільда (пом. бл. 570).

Мерлін Амброзій – це “повне ім’я” Мерліна є вимислом автора; ймовірно, Люїса надихнула тут книга Ґальфріда Монмутського (див. примітку до розділу І.3).

ХІІІ. 4

Можна ж було й здогадатися, що виделки він у вічі ніколи не бачив – у країнах Північно-Західної Європи виделки стали використовувати для їжі тільки наприкінці XVIII ст.; ще понад століття пішло на те, щоб вони поширилися серед усіх верств населення.

Ніби в тому вірші, де небо і пекло безупину вгризаються з протилежних країв у веселе Середзем’я…– йдеться про середньовічний англійський вірш невідомого автора.

…слова з Біблії про провіяну пашу– див. Іс. 30, 24.

…той рядок з Браунінґа – Роберт Браунінґ (1812-1889), англійський поет і драматург. Тут мова про такі рядки з його роману у віршах “Перстень і книга” (1868- 1869):

White shall not neutralise the black, nor good

Compensate bad in man, absolve him so

life’s business being just the terrible choice.

Біле чорне не поборе. Зло

Добром поганяє в людині.

Ціле життя – нестерпний вибір.

(пер. Л. Грицюка)

Fate, longaevi: fate – множина від італ. fata, “фея” (fata Morgana – італійський варіант французького Morgan le Fay; див. примітку до розділу І.5). Longaevi (лат.) – “ті, що довго живуть”; це слово вживає, наприклад, Марціан Капела (див. примітку до розділу ХІІІ.3) на означення тих істот, про яких говорить тут доктор Дімбл. Люїс аналізує середньовічне бачення таких істот у 3-му і 6-му розділах “Відкинутого образу” (1964).

Magia, goeteia– обидва ці грецькі слова означають “чари”, “магія”, проте в епоху Відродження їх іноді вживали відмінно: “білу” магію називали magia, а “чорну” – goeteia або goetia (латинізована версія).

XIII. 5

Німрод – старозавітний персонаж, правнук Ноя; за традицією, вважається засновником Вавилонського царства і одним із ініціаторів спорудження Вавилонської вежі.

Блез – учитель Мерліна або, за іншою версією, літописець його діянь; вперше згадується у творах французького поета Робера де Борона (ХІІ-ХІІІ ст.). Його ім’я, ймовірно, походить від імені валлійського барда ХІІ ст. Блегеріса.

…я ж – звичайна людина, а не син піднебесних мешканців – див. примітку до розділу І.3. В артурівській традиції зачаття Мерліна приписували не тільки дияволу, але й іншим безплотним істотам, не обов’язково поганим (див. примітку до розділу ХІІІ.4 про fate i longaevi).

Віндзор – невелике місто в графстві Беркшир, на південний захід від Лондона; тамтешній замок, закладений ще Вільгельмом Завойовником в ХІ ст., сьогодні є літньою резиденцією британських монархів.

На моїй пам’яті був час, коли Лоґрес складався тільки з мене, ще одного чоловіка і двох хлопців, один із яких був до того ж неотесаним селюком – ймовірно, мається на увазі епізод з книги Томаса Мелорі “Смерть Артура” (І, 5), в якому беруть участь Мерлін, сер Ектор, молодий Артур і сер Кей (“неотесаний селюк”).

Нейстрія – південно-західна частина франкського королівства Меровінгів зі столицею в Лютеції (Парижі), що охоплювала території між річками Шельдою і Луарою. В VI-VII століттях не раз виокремлювалася в самостійне королівство.

Бенвік – країна, що згадується в артурівській літературі; найчастіше асоціюється з сучасними Бретанню або Анжу на заході Франції. За переказами, з Бенвіка походив сер Ланселот.

Катай – в часи короля Артура і Мерліна цієї назви для Китаю ще не існувало; вона почала вживатися в Європі не раніше за XII-XIII століття.

 

XIV. “СПРАВЖНЄ ЖИТТЯ – ЦЕ ЗУСТРІЧ”

“Справжнє життя – це зустріч” – цитата з опублікованої в 1923 р. книги німецько-ізраїльського філософа, першого президента Академії наук Ізраїлю Мартіна Бубера (1878-1965) “Я і ти” (частина 1, розділ 14, останнє речення). Центральна ідея філософії Бубера – діалог, фундаментальна ситуація співіснування “я” з іншою особистістю, існування як “події” з іншим. Люїс тут, безперечно, натякає на останній епізод розділу – великий поворотний момент у житті Джейн Стадок.

XIV. 1

Конрад Г. Водінґтон (1905-1975) – англійський ембріолог і генетик.

Існування вже само по собі є виправданням – тут і далі Люїс цитує та перефразовує кілька речень з “Відносин між наукою і етикою”, короткого есею Водінґтона, вміщеного в книзі “Наука і етика” (1942).

Томас Генрі Гакслі (1825-1895) – англійський біолог і автор науково-популярних творів, один із провідних дарвіністів свого часу.

Роменсівська лекція – престижна публічна лекція, що з 1892 р. читається щороку в Шелдонському театрі в Оксфорді; названа так на честь свого засновника, англійського біолога і фізіолога Джорджа Роменса (1848-1894).

…“концепцію, позбавлену емоцій настільки, наскільки її позбавлений, наприклад, означений інтеграл” – К. Г. Водінґтон, “Відносини між наукою і етикою” в “Науці і етиці”, сс. 16-17.

“речі настільки лихі у своїй сутності, що непосвяченій особі вони видаються цілком невинними” – Г. К. Честертон, “Вічна людина”, розділ 6.

XIV. 2

Епіталама – у стародавніх греків і римлян так називалася пісня, що виконувалася під час весільних обрядів; згодом – вірш, написаний на честь чийогось шлюбу.

Гульфик – у XV-XVI століттях елемент чоловічого костюма, призначений для захисту геніталій.

його мала на собі мінойська жриця – мінойською (за іменем міфічного царя Міноса) називалася цивілізація бронзового віку на острові Крит (2600-1450 до Р.Х.).

Кносс – місто-держава на острові Крит, один із культурних і політичних центрів мінойської цивілізації.

XVI. 5

Тиціан (бл. 1477-1576) – італійський маляр епохи Відродження, представник венеціанської школи; створив, зокрема, чимало картин на міфологічну тематику.

Daungier (старофранц.) або daunger (середньоангл.) – у середньовічній алегоричній поезії так називалася влада жінки над закоханим у неї чоловіком і водночас надмірна жіноча гордість та неприступність, породжена страхом бути використаною; зустрічається, наприклад, у Ґійома де Лоріса і Чосера.

Тож вам ліпше примиритися зі своїм супротивником – див. Мт. 5, 25.

Навіть у землі тут можна знайти мідь – в алхімії мідь здавна вважалася символом Венери.

“Наслав Він шал на них, і в поспіху безумнім прикликали вони погибель на голови свої” – Джон Мільтон, “Самсон-борець” (1671), 1675; йдеться про філістимян, які звеліли привести до себе полоненого Самсона, щоб розважитися (див. Суд. 16, 23-31).

 

XV. БОГИ СХОДЯТЬ НА ЗЕМЛЮ

XV. 1

Гляди, не роби цього! Хіба ти забув, що вони – такі ж слуги, як і ми? – Див. Од. 19, 10 і 22, 9.

Переможець Аргуса – у давньогрецькій міфології Аргусом звали стооке страховисько, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргонського царя, щоб уберегти її від залицянь Зевса. Тоді Зевс попросив Гермеса (Меркурія) вбити Аргуса, і Гермес успішно впорався з цим завданням.

якого люди величають Меркурієм або Тотом – римляни ототожнювали Гермеса зі своїм богом Меркурієм, а греки у свою чергу пов’язували його з Тотом – єгипетським богом місяця, покровителем мудрості і знань.

Вона з’явилася до них просто з-поза місяця, з третього неба… – згідно з середньовічною космологією, небо складалося з семи рухомих сфер, кожна з яких містила в собі меншу сферу і сама знаходилася всередині сфери більшої. В центрі знаходилася Земля. Сфери були прозорі, але до кожної з них кріпилася якась планета (в тому числі й Сонце з Місяцем), і відтак їхній рух можна було простежити. Від найменшої до найбільшої, а отже й найдальшої від Землі, ці сфери розташовувалися в такому порядку: Місяць, Меркурій, Венера (“третє небо”), Сонце, Марс, Юпітер, Сатурн. Решта планет Сонячної системи до цієї схеми не входили, оскільки їх було відкрито набагато пізніше (Уран у 1781 р., Нептун у 1846 р., Плутон у 1930 р.).

“Загинув воєвода, та ви не журіться! – гукнув король Вільгельм”… – слова з пісні невідомого автора “Ріка Бойн”, в якій оспівується битва на ріці Бойн трохи північніше від Дубліна, що вважається найбільшою битвою в історії Ірландії. 1 липня 1690 р. війська Вільгельма ІІ Оранського розбили армію скинутого короля Якова ІІ, але під час переправи через ріку загинув один із воєначальників короля Вільгельма, герцог Шомберґ. Пісня увійшла до збірника Роберта Янґа The Ulster Melodist (1832) і до опублікованої у 1922 р. “Антології ірландської поезії” Падраїка Колума.

Бадонський пагорб – місце великої легендарної битви між бритами під проводом короля Артура та англосаксами, що відбулася, за переказами, на зламі V-VІ століть; точне місцезнаходження Бадонського пагорба досі не встановлене.

Катафрактарії – різновид важкої кінноти, що вперше з’явився в античні часи у кочових іранських народів, згодом поширився по Європі й існував у різних формах майже до кінця середніх віків.

…люди йменують його Марсом і Тіром та переповідають легенду про те, як він не побоявся засунути руку вовкові в пащу – давні германці ототожнювали з римським Марсом свого однорукого бога війни та воїнської доблесті Тіра або Тіва. За одним із скандинавських міфів, Тір сам запхав руку у пащу велетенському вовку Фенріру, доки аси – вищі боги – одягали на нього чарівний ланцюг.

Поля Арболу – Арбол – це Сонце. У “Переландрі” “полем Арболу” зазвичай називають Сонячну систему, проте один раз слово “поле” вжито у множині (“Згасне день полів Арболу, і навіть дні самих Глибоких Небес полічено наперед” – “Переландра”, розділ XVII); у тому випадку йдеться, очевидно, про орбіти планет, які обертаються навколо Сонця. Схоже, в тому ж значенні цей вислів вжито і тут.

XV. 2

Левант – загальна назва країн східної частини Середземномор’я, у вужчому сенсі – Сирії, Палестини, Ізраїлю і Ливану; походить від старофранц. soleil levant – “сонце, що сходить”.

XV. 5

Ернст Гекель (1834-1919) – німецький біолог і філософ, провідний поборник радикального дарвінізму в Німеччині, автор “Природної історії створення” (Natürliche Schöpfungsgeschichte, 1868).

Джозеф МакКейб (1867-1955) – англійський письменник-вільнодум; у 1896 р. зрікся священства у Католицькій Церкві і перейшов на позиції войовничого раціоналізму; написав багато книг, спрямованих проти католицизму і християнства загалом.

Вінвуд Рід (1838-1875) – автор численних книг про Африку; також написав “Мучеництво людини” (1872), популярний загальний огляд всесвітньої історії, в якому піддав різкій критиці офіційну релігію.

“Золота гілка” –  дванадцятитомна праця “Золота гілка: дослідження магії і релігії” шотландського антрополога Джеймса Фрезера, опублікована в 1906-1915 рр.

 

XVI. БЕНКЕТ У БЕЛБЕРІ

XVI. 2

Артеміда – в давньогрецькій міфології богиня лісів і полювання, ототожнювана з Діаною, дочка Зевса і Лето; в “Іліаді” (ХХІ, 470) Гомер називає її володаркою диких звірів.

…“привітав його так щиро, як тільки може звір привітати людину– у “Смерті Артура” (XIV, 6) Томас Мелорі розповідає про те, як сер Персиваль побачив якось лева, що бився зі змієм, і допоміг йому, розсудивши, що лев – тварина “природніша” за змія. “І лев потому лащився до нього [сера Персиваля], наче спаніель.”

XVI. 4

Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель (1770-1831) – німецький філософ, автор ідеалістичної філософської системи, в основі якої лежить самореалізація абсолютної ідеї у вигляді чистих логічних сутностей, у формі природи та в різних формах конкретного духу.

Девід Г’юм (1711-1776) – шотландський філософ, історик і економіст, представник емпіризму, скептицизму й агностицизму.

“Бо сонність так оволоділа мною, що з певної дороги я зійшов…”– Данте, “Пекло”, І, 11-12.

XVI. 5

Стерк – вигадана назва; див. перший розділ “За межі Мовчазної планети”.

 

XVII. ВЕНЕРА В СЕНТ-ЕН

XVII. 1

Любов, як каже Платон, є дитям убогості– див. Платон, “Бенкет”, 203b-c.

XVII. 2

Валькірія – у давньоскандинавській міфології валькіріями називали войовничих вершниць, дів-богинь, що носилися над полем бою, розподіляючи перемогу і смерть.

“зоряне сяйво на трофеях провінцій” – Бен Джонсон, “Вольпоне, або Лис” (1606), ІІІ, 7.

Сивіла – у стародавніх греків, римлян і деяких інших народів – легендарна жінка-віщунка.

XVII. 3

відродилися й набагато старші, відомі з давніх часів знамення. Хтось почув, як його осел… – див. Чис. 22, 28 (розповідь про Валаамову ослицю).

XVII. 4

Фрідріх І Барбаросса (бл. 1125 – 1190) – німецький король (з 1152), імператор Священної Римської імперії (з 1155), учасник третього Хрестового походу. За переказами, він, як і король Артур, не помер, а заснув чарівним сном, з якого має прокинутися, коли настане кінець світу.

Єнох, Ілля – два старозавітні персонажі, які, за легендою, не померли, а були живими забрані на небо; див. Бут. 5, 24 і 2 Цар. 2, 11.

Афалін – ще одна вигадана давня форма назви острова Авалон (див. примітку до розділу ХІІІ.1).

У шостому столітті був момент – йдеться, очевидно, про битву біля Бадонського пагорба (див. примітки до розділів ІХ.3 і XV.1).

Мордред – племінник або позашлюбний син Артура, який намагався скинути короля з престолу, але був убитий; сам король був тоді важко поранений і вирушив на Авалон (див. примітку до розділу ХІІІ.1).

…за кожним Мільтоном стоїть Кромвель – великий англійський поет Джон Мільтон (1608-1674) з 1649 до 1658 р. займав високу посаду в уряді Кромвеля (див. примітку до розділу І.3).

Філіп Сідні (1554-1586) – англійський придворний, письменник і поет, один із найвизначніших діячів епохи Єлизавети І.

Сесіл Родс (1853-1902) – англійський підприємець, ініціатор британської колоніальної експансії в Південній Африці. На його честь було названо колонії Північну та Південну Родезію (сьогодні, відповідно, Замбія і Зімбабве).

Камберленд – історична область у північно-західній Англії, на кордоні з Шотландією.

Утер – батько короля Артура, перший, кому було надано титул пендраґона (див. примітку до розділу ІХ.3).

Касібелаун (або Кассівелаун) – бритський вождь, що боровся проти Юлія Цезаря під час другого походу римлян на Британію у 54 р. до Р.Х. Перший брит, ім’я якого згадано в історії; про нього, зокрема, пише Цезар у своїх “Записках про Галльську війну” (Commentarii de Bello Gallico).

Як каже один із сучасних авторів, часто десь треба спорудити вівтар тільки для того, щоб небесний вогонь міг зійти на землю деінде. – див. Чарльз Вільямс, “Він зійшов з неба” (1938), розділ 2.

Ослячу голову ми отримуємо, коли потрапляємо в ліс до фей. – див. третю дію Шекспірового “Сну літньої ночі”.

Абсолютно правий був Сем Веллер, коли назвав пана Піквіка янголом у гетрах! – йдеться про героїв Дікенсових “Посмертних записок Піквікського клубу”.

La trahison des clercs (франц.) – “Зрада клерків”, заголовок опублікованої у 1927 р. книги французького письменника Жюльєна Бенда (1867-1956). Під “клерками” маються на увазі інтелектуали, освічені представники сучасного автору покоління, зокрема, у Франції й Італії, які зрадили ідеали епохи Просвітництва і не зуміли протистояти зростаючій хвилі націоналізму й ірраціоналізму.

XVII. 6

sine Cerere et Baccho – фрагмент латинського вислову Sine Cerere et Libero (Baccho) friget Venus (“Без Церери і Вакха Венера мерзне”, тобто “Без їжі і питва кохання холоне”) з комедії “Євнух” римського комедіографа Теренція (бл. 190 – 159 до Р.Х.).

“Бо більше, ніж звичайно, до землі наблизилась…і всіх вона доводить тут до божевілля” – трохи змінена цитата з Шекспірового “Отелло” (V, 2, 113-114); насправді Отелло говорить не про Венеру, а про Місяць.

So geht es in Snützepützhaüsel, da singen und tanzen die Maüsel!” (нім.) – “Стоїть собі як писанка хатка, в ній танок ведуть мишенятка”; два рядки з німецької пісні невідомого автора XVIII ст., опублікованої у 1807 р. у “Збірці німецьких народних пісень” (Sammlung deutscher Volkslieder), укладеній Й. Ґ. Бюшінґом і Ф. Г. фон дер Гаґеном.

XVII.7

“дорогий і для землі, і для життя” – Шекспір, “Ромео і Джульєтта”, І, 5, 47.

Advertisements