Позначки
З-під Хуста ми вздовж річки, яка називалася просто Ріка, вирушили на північ, до Міжгір’я. Саме на тій Ріці нам трапився такий-от цікавий механізм для переправи:
З Міжгір’я – через перевал Кам’янка на Колочаву. Якось так складається, що на той перевал – як на мене, один із найгарніших в Карпатах, – ми щоразу потрапляємо пополудні, коли важко проти сонця зазнимкувати панораму, яка відкривається з вершини (900 м над рівнем моря) на захід. На схід вид теж непоганий, але вже трохи не те…
З перевалу через село Синевир спускаємося до Колочави. Там теж є досить цікава дерев’яна церква Святого Духа 1795 р.:
А ще в Колочаві є скансен “Старе село” – один із небагатьох сільських скансенів в Україні. Він ще розбудовується, але вже зараз там можна побачити чимало всякої всячини… наприклад, невелику ділянку вузькоколійки з купою всіляких залізничних причандалів і жандармський відділок:
Ось так виглядає один із вагонів всередині:
А це – жандармський відділок (і Тарас в ролі жандарма :-)):
І ще кілька фоток зі “Старого села”:
Почитати про Колочаву та подивитися більше фотографій можна тут і тут, а скансену навіть присвячена окрема сторінка.
Yuriy Synytskyy said:
Прекрасные виды и замечательные названия — Колочава звучит не хуже, чем Бульвар Капуцинов. Особенно хорош жандармский участок, прямо как иллюстрация к Швейку